Стеллецкий
Василий
Иванович
[1866-1949]

Кафедра оперативной хирургии самостоятельно начала работать в 1938 г., когда заведующим был назначен профессор Стеллецкий Василий Иванович (1866 г. рождения), утвержденный в звании профессора в 1938 году.

В.И. Стеллецкий - человек с богатой событиями биографией. В 1920 г. Главветупром он был назначен начальником ветеринарного управления КВО (Киевского военного округа), и ему было поручено организовать Ветуправление. В послевоенный период ветеринарных врачей было мало: одни, враги советской власти, понесли наказание, другие прятались и скрывали свою специальность, некоторые - бежали с белополяками.

Инфекционных болезней было много, и среди них - сап, сибирка, ящур, инфекционный менингит и другие. На местах ветеринарных специалистов не было, работали недоученные ветеринарные фельдшеры и ветеринарные санитары с военным образованием. Харьковский ветеринарный институт, по оценке профессора В.И. Стеллецкого, несмотря на то, что в нём остались некоторые профессора, «едва поддерживал жалкое», если можно так выразиться, «некробиотечное существование». А ветеринарные врачи для Украины, конечно, были нужны, и в то время, и в будущем.

Развернулась активная работа старшего ветврача Губземотдела профессора А.К. Скороходько, профессоров В.И. Стеллецкого, Устьянцева, ветврачей Быка, Краснокульского, профессора Крантовского, управляющего делами Слуцкого, профессора Вотчала, его ассистента О.О. Табенцкого по организации Киевского ветеринарно-зоотехнического института (КВЗИ). Было сильное сопротивление со всех сторон. В 1920 г. удалось открыть Киевский ветеринарный институт с двумя отдельными факультетами. Идея объединения двух специальностей в одну (зоотехника и ветеринарного врача) нашла своё воплощение в Белоцерковском сельскохозяйственном институте в 1937 г.

В 1922 г., после предварительный экзаменов перед синклитом профессоров и чтения лекций, В.И. Стеллецкий был назначен профессором и заведующим кафедрой хирургии, которую организовал на Батыевой горе в доме Товарищества покровителей животных. С 06.09.1922 г. В.И. Стеллецкий - магистр ветнаук. В 1922-1925 гг. совмещал занятия в институте с участковой работой на Куренёвке, где и организовал участковое обслуживание, ветеринарную клинику и скотобойню при конном заводе с помощью А.К. Скороходько.

В 1922 г. В.И. Стеллецкий выбран профессором общей и специальной хирургии, оперативной хирургии и акушерства. В 1925 г. оставил службу участкового врача на Куренёвке и полностью отдался роботе в институте: работал заведующим кафедрой общей и специальной хирургии, оперативной хирургии и акушерства.

В 1925 г. В.И. Стеллецкий постановлением Нарпросвета был назначен профессором 1 разряда, однако распоряжением НКО №394 от 28 X. 1929 г. был уволен с этой должности за непреподавание на украинском языке. Более 3-х месяцев был безработным. Снова допущен к работе ректором А.П. Любченко.

В.И. Стеллецкий принял предложение основать сельскохозяйственный институт с ветеринарным факультетом в Оренбурге, куда и был переведен 26.06.1930 г.

В начале Великой Отечественной войны профессор В.И. Стеллецкий эвакуируется в г. Фрунзе. После освобождения Белой Церкви от фашистских окупантов вернулся в Белоцерковский сельскохозяйственный институт, снова возглавил кафедру оперативной хирургии. Воспитал многочисленный отряд известных ученых: О.Я. Красницкий, В.И. Морев, М.В. Садовский, И.О. Поваженко, Ф.М. Пономаренко, С.В. Баженов; В.П. Сидоров, П.М. Лемишко, В.Г. Касьяненко^*.

За безупречную и многолетнюю работу профессор В.И. Стеллецкий в 1945 г. награжден медалью «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», а в 1946 г. ему было присвоено почетное звание «Заслуженный деятель науки Украины». После продолжительной болезни 19 апреля 1949 года на 83-м году жизни профессор В.И. Стеллецкий скончался.

^* Примечание Т.Н.Шаровой

Василий Иванович Стеллецкий, с 1922 г ставший профессором общей специальной и оперативной хирургии и акушерства, которому в том же году был присвоен 1-й разряд и звание «магистр» наук, а в 1949г звание «Заслуженного деятеля наук Украины», воспитал не только тысячи студентов, но и научных работников. О некоторых из них хочется вспомнить это:
• Морев Владимир Иванович (уже в 1936г кандидат наук) - профессор и доктор наук, зав. кафедрой ветеринарной хирургии и акушерства в Свердлвском сельхоз институте;
• Краснитский Александр Яковлевич (с 1936 г кандидат наук) - профессор и доктор наук работал в Оренбургском сельхоз институте;
• Сидоров Валерий Павлович - профессор и доктор наук работал в Оренбургском сельхоз институте;
• Поваженко Иван Емельянович - профессор, зав. кафедрой ветеринарной хирургии в Киевском сельхоз институте;
• Понаморенко Фёдор Михайлович - профессор, зав. кафедрой патоанатомии Киевском сельхоз институте;
• Баженов Сергей Васильевич - профессор, зав. кафедрой фармаклогии в Киевском сельхоз институте;
• Садовский Николай Иванович - профессор, зав. кафедрой ветеринарной хирургии в Киевском сельхоз институте.
  
  Многие, многие студенты и аспиранты В.И.Стеллецкого посвятили себя научной работе в области ветеринарной хирургии и акушерства.

Кафедра оперативної хірургії самостійно почала працювати в 1938 р., коли завідувачем був призначений професор Стеллецький Василь Іванович Народився у 1866 р., у званні професора затверджений 1938 року.

В.І.Стеллецький - людина з багатою на події біографією. У 1920 р. Головветупром був призначений начальником ветеринарного управління КВО (Київського військового округу) і йому було доручено організувати Ветуправління. У повоєнний період ветеринарних лікарів було мало: одні, ворожі радянській владі, понесли покарання, інші ховалися і приховували свою спеціальність, деякі - втекли з білополяками.

Інфекційних хвороб було багато, і серед них - сап, сибірка, ящур, інфекційний менінгіт та ін. На місцях ветеринарних спеціалістів не було, працювали недосвідчені ветеринарні фельдшери і ветеринарні санітари з військовою освітою. Харківський ветеринарний інститут, за оцінкою професора В.І. Стеллецького, незважаючи на те, що в ньому залишалися деякі професори, «ледве підтримував жалюгідне», якщо можна так висловитися, «некробіотичне існування». А ветеринарні лікарі для України конче були потрібні, і на той час, і в майбутньому.

Розгорнулася активна робота старшого ветлікаря Губземвіділлу професора А.К.Скороходька, професорів В.І.Стеллецького, Устьянцева, ветлікарів Бика, Краснокульського, професора Крантовського, керуючого справами Слуцького, професора Вотчала, його асистента О.О.Табенцького з організації Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту (КВЗІ). Був шалений супротив з усіх боків. У 1920 р. вдалося відкрити Київський ветеринарний інститут з двома окремими факультетами. Ідея злиття двох спеціальностей в одну (зоотехніка і ветеринарного лікаря) знайшла своє втілення у Білоцерківському сільськогосподарському інституті в 1937 р.

У 1922 р., після попередніх екзаменів перед синклітом професорів і читання лекції, В.І.Стеллецький був призначений професором і завідувачем кафедри хірургії, яку організував на Батиєвій горі в будинку Товариства покровителів тварин. З 06.09. 1922 р. В.І.Стеллецький - магістр ветнаук. У 1922-1925 рр. суміщав заняття в інституті з дільничною роботою на Куренівці, де й організував дільничне обслуговування, ветеринарну лікарню і скотобійню при кінному заводі за допомогою А.К.Скороходька.

У 1922 р. В.І. Стеллецький обраний професором загальної і спеціальної хірургії, оперативної хірургії та акушерства. У 1925 р. залишив службу дільничного лікаря на Куренівці і повністю віддався роботі в інституті: працював завідувачем кафедри загальної та спеціальної хірургії, оперативної хірургії і акушерства.

У 1925 р. В.І.Стеллецький постановою Наросвіти був призначений професором І розряду, проте за розпорядженням НКО №394 від 28 X. 1929 р. був звільнений з цієї посади за невикладання українською мовою. Біля 3-х місяців був безробітним. Знову допущений до роботи ректором А.П. Любченком.

В.І.Стеллецький прийняв пропозицію заснувати сільськогосподарський інститут з ветеринарним факультетом в Оренбурзі, куди й був переведений 26.06.1930 р.

На початку Великої Вітчизняної війни професор В.І. Стеллецький евакуювався в м. Фрунзе. Після звільнення Білої Церкви від фашистських окупантів повернувся до Білоцерківського сільськогосподарського інституту, знову очолив кафедру оперативної хірургії. Виховав численний загін відомих науковців: О.Я. Красніцький, В.І. Морєв, М.В. Садовський, І.О. Поваженко, Ф.М. Пономаренко, С.В. Баженов; В.П. Сидоров, П.М. Лемішко, В.Г. Касьяненко.

За бездоганну і багаторічну роботу професор В.І. Стеллецький у 1945 р. нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.», а в 1946 р. йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки України». Після тривалої хвороби 19 квітня 1949 року на 83-му році життя професор В.І. Стеллецький помер.

См. Факультет ветеринарної медицини: історія і сучасність (1931-2006); За ред. В.М. Власенка і В.І. Левченка. - Біла Церква, 2006. - С. 396-397 (ISBN 966-7417-83-2)
см. также в виде PDF